"Невтомний дослідник"
Олексій Петрович Калько
Відзначення днів з роками навіює певний сум, ностальгію за прожитим, за тим, чого не повернути. У такі моменти як ніколи важливо відчути підтримку близьких, згадати, що є люди, яким ти справді потрібен. Завдяки активній життєвій позиції, працьовитості, цілеспрямованості й доброзичливості рахів'янин Олексій Петрович Калько, цими березневими днями святкує 85 років, і прагне бути затребуваним, оскільки ще сповнений життєвих сил і енергії.
За фахом ця людина-географ, а за покликанням-невтомний дослідник чарівної природи Карпат. Окрім всього, він не один рік пропрацював у газеті "Зоря Рахівщини". У його творчому доробку-чимало поезій сповнених любові до Карпатського краю, розповідей про чудових і талановитих людей, легенд, статей. Недарма багато друзів називають Олексія Петровича "ходячою енциклопедією". Встиг попрацювати і в колишньому райкомі компартії, і керівником гуртка районного Будинку дитячої та юнацької творчості, трудився завідувачем Музею екології гір та історії природокористування Карпатського біосферного заповідника, позаштатним екскурсоводом Рахівського екскурсбюро.
Народився Олексій Петрович 16 березня 1930 року. в селі Сінне Богодухівського району Харківської області. Невдовозі сім'я переїхала у село Шарівку того ж району. Про дитинство згадує сьогодні як про будні, сповнені важкою роботою на землі, веденням сільського господарства. Праця селянина ніколи-хлібороба ніколи не була легкою, І ті, хто її пізнав змалку, завжди ставали людьми сумлінними, наполегливими, правдивими.
У 1937 році хлопець вступив до Шарівської семирічки. Коли Україна була окупована німцями, ненадовго перервав навчання. Визволення прийшло наприкінці 1943 року.
1944-1945 роки працював у радгоспі: возив волами воду до пилорами, був вагарем у полі, а відтак працював і в конторі радгоспу. На той час вже закінчив семирічку з похвальною грамотою, а в 1948 році, без екзаменів, як відмінник, поступив на навчання у Харківський гідрологічний технікум. На четветрому курсі разом з кількома студентами працював у Харківському Держпромі, виконуючи допоміжні роботи та креслення по пректу Каховської ГЕС. Запам'яталася і дипломна практика на Дніпрі у с. Малі Гирли цієї ж області. Роки навчання спливли швидко. Після закінчення технікуму за направленням влаштувався старшим техніком-гідрологом на р. Унжі(робітниче селище Мантурово Костромської області.
1954 рік служба в армії. Після закінчення служби у 1956 році Київське Управління гідрометеослужби направило Олексія Калька працювати на гідрометеостанцію у наш рідний Рахів. Йому запропонували посаду завідувача сільгоспвідділом районної газети "Соціаластична праця". Одночасно вступив на географічний факультет Чернівецького держуніверситету (заочно). Олексій Петрович влився до колективу часопису, готував ділові, актуальні матеріали. Лише у 1962 році, після закінчення університету, за власним бажанням став вчителем міської Червонозорянської восьмирічки (зараз Рахівська ЗОШ І-ІІІ ступенів №4). Й одразу довів, що вміє працювати з дітьми, прищепив їм любов до географії, взагалі до знань, рідної природи. Багато зусиль, старань доклав, щоб облаштувати у школі географічний кабінет, метеорологічний майданчик. був чудовим класним керівником, Організував ансамбль "Ватра", писав сценарії виступів для своїх вихованців. Щоб "оживити" звя'зок дітвори з природою, проводив екскурсії у ліс, гори. Все це давало позитивні результати. Тут він працював аж до виходу на пенсію.
Життєві дороги ще не раз повертатимуть Олексія Калька і до редакції,і до школи,і в інші установи. Пізніше працював керувником краєзнавчого гуртка районного Будинку дитячої та юнацької творчості, а з вересня 1997 року-провідним спеціалістом по рекреації і туризму в КБЗ, завідувачем Музею екології гір цієї установи, позаштатним екскурсоводом Рахівського екскурсбюро. І завжди палка любов, яку виплекав у собі за всі роки роботи на Рахівщині до Карпатського краю, до славних людей, виливалися у прозові чи поетичні рядки.
О. П. Калько написав історію Будинку дитячої та юнацької творчості. Це - людина - легенда, людина-історія, людина-географія. він не за картою, а пішки з учнями, обходив усі гори й полонини навколо Рахова, побував на Свидовецькому, Чорногірському та Марамороському гірських масивах, частково у Бескидах. Багато разів побував на найвищій вершині Українських Карпат, вивчив географію Закарпаття і написав посібник "Закарпаття-наш рідний край, у несприятливу погоду відвідував з вихованцями бібліотеки м. Рахова. Співавтор ювілейної книги "Місто в географічному центрі Європи", виданої до 550-річчя Рахова, публікувався в журналі "Зелені Карпати", вірші його надруковано в альманасі "Гуцуліє, рідна земле". Має низку нагород районного, обласного і всеукраїнського рівнів.
Та найвища нагорода ветерана праці, вчителя вищої кваліфікаційної категорії - визнання й повага вихованців, численних друзів, шанувальників цієї чудової людини. Сьогодні багатьом із нас не вистачає розуміння кволості й хиткості середовища в якому живемо, однак не бережемо і не примножуємо Богом даний дарунок. І повчитися цього слід у пристрастного природолюба, колишнього харків'янина Олексія Калька.
До 70 річчя О.П.Калька, колектив заповідника у 2000 році надрукували збірник поезії та прози "Мій рідний край", цей збірник автор подарував нашій бібліотеці у 2001 році зі своїм автографом.
Поезією Олексій Петрович почав захоплюватися ще в школі. Перший свій вірш написав в 1940 р.
"Епізоди життя у рідінм селі"
Удосвіта в нас прокидалися люди,
Роботи в селі є чимало,
Корову здоївши, менге мати будить,
Бо інші уже виганяли.
І я із своєю подався на вигін,
Холодні збиваючи роси,
Накинув якусь одежину,
Усі пастухи звісно, босі,
Малим нам батьки довіряли худобу,
Ще в школі не вчилися ми,
На луках проводили аж по півдоби,
Щодня від весни до зими.
Ми рано роботи усякі пізнали:
Був підсвинок, кролики,кури,
Городу п'ятнадцять сотин завжди мали,
Ростили там різні культури...
До школи пізніше ходити ми стали,
Любили футбол, доміно,
А книги художні запоєм читали,
За свято вважали кіно.
Улітку в ставку і у річці купались,
Пірнали з дерев і мостів,
Узимку юрбою на лижах катались,
Був потяг і до ковзанів.
На конях галопом і риссю гасали,
Себе гартували, мужніли,
У ріднім селі ми на волі зростали,
В селі набиралися сили.
с. Шарівка
Використані джерела:
Бойчук, Василь До незмоги й собі щасливий [ Текст ] :До дня народження Калька О.П / Василь Бойчук// Зоря Рахівщини. - 2014. - № 19 - 20. - С.7. - (Люди серед людей).
Калько,Ю Олексій - поет [ Текст ] //Гуцуліє, рідна земле : Літературна Рахівщина : Альманах / Упоряд.В.Піпаш-Косівський. - Ужгород: Госпрозрахунковий редакційно-видавничий відділ Закарпатського облуправління по пресі, 1993. - С.59-63.
Світлинка,С. Невтомний дослідник [Текст] : До 70 - річчя О.Калька /С.Світлинка // Зоря Рахівщини. - 2000. - № 17. - С.5.- (Про людей хороших).
Немає коментарів:
Дописати коментар