пʼятниця, 30 квітня 2021 р.

" Диво писанкове" Конкурс малюнка

                                        

      Велико́днє яйце — невід'ємний атрибут святкування Великодня або приходу весни. За давньою традицією до цієї нагоди фарбували або розписували курячі яйця. Однак згодом їм на заміну прийшли декоровані гусячі, страусині, дерев'яні, скляні, пластмасові або навіть шоколадні яйця. У різних країнах світу існують різноманітні техніки декорування великодніх яєць. 

         Великдень – чудове свято, яке однаково подобається як дітям, так і дорослим. Отже і зустріти його треба урочисто та весело. І саме для цього напередодні Великодня в   бібліотеці – філії для дітей  Рахівської  публічної бібліотеки  було проведено Конкурс кращого малюнка    « Диво писанкове ».


      Мета заходу: ознайомлення дітей з історією виникнення Великодніх свят; розвиток  інтересу і виховання  поваги до звичаїв, традицій українського народу.

      Також  була проведена народознавча  бесіда «Історія і традиції святкування Великодня на Закарпатті». Наприкінці заходу учасників було нагороджено грамотами.

вівторок, 27 квітня 2021 р.

"Чорнобиль-рана не загоєна" - година пам'яті

 

      26 квітня 1986  рік.  Цей день в історії українського народу  став знаком  лиха... Аварія на Чорнобильській атомній станції щорічно нагадує нам про те, що люди іще не засвоїли ту могутню енергію, яку самі ж викликали  в житті.

       Гуде екологічний дзвін. Тривогою і болем наповнені його звуки. Боляче за нашу землю, яку поливають смертоносні кислотні дощі, за отруєними хімічними відходами ріки, за загиблий Арал, за небо з озоновими дірами, за вирубані ліси… Тривогою за майбутнє наших дітей і внуків. Гуде і стогне дзвін! І самі гіркі ноти звучать в  його  гудінню голоси Чорнобиля, катастрофи, яка сколихнула весь світ, заставила  здригнутися людство, пам'ять про яке незагоєною раною залишилася в душі народу.    

   Довгі роки мирний атом пре підносили , як верхівку надійної безпеки, екологічної чистоти і технічного оснащення.

      Будівництво і запуск кожного нового блоку атомної електростанції зустрічались  у роки брежнєвських « будівництв минулого століття» оваціями аплодисментів. Безграмотне розміщення ядерно-енергетичних об’єктів  поблизу великих міст, у витоках річок, на елітних чорноземах, поблизу активних тектонічних розломів, ні в кого не викликали найменшого сумніву.

 

     Чорнобильська атомна станція розташована на сході великого регіону, назва якого - Полісся. Енергоблоки станції знаходяться на березі річки Прип’ять яка впадає у Дніпро. В день аварії у тридцяти кілометровій зоні проживало біля 110 тисяч людей, із яких половина атомних енергетиків Прип’яті  і 13 тисяч у районному центрі Чорнобиль.

      Чорнобиль. Невелике, миле, провінційне українське  містечко, яке потопає у зелені,  все у вишневому  і яблуневому цвіті. Літом полюбляти відпочивати тут кияни, і відпочивальники колишнього радянського союзу.

     У дерев’яних  будиночках готували на зиму соління і повидло, збирали гриби, які було достатньо у тутешніх лісах, засмагали на сліпучо чистих берегах Київського моря, ловили рибу.

    І здавалося, що дивовижно гармонійно і нерозривно прижилися тут краса поліської природи і сховані у бетон 4 блоки атомної електростанції, які знаходяться неподалік півночі від Чорнобиля.

    Хто б зміг подумати за день до катастрофи, що нависла над цією квітучою землею ядерна смерть? Що насунеться біда на Україну і Білорусію, яка заставить здригнутися увесь цивілізований світ?

     Ось, що сказав американський бізнесмен А. Хамер: « Я тільки що повернувся із Чорнобиля. Це призвело на мене таке потрясіння, що мені важко розмовляти. Я бачив ціле місто  п’ять тисяч населення – і жодної людини. Все спустошено… я б хотів, щоб кожна людина побувала тут, щоб побачила те, що я побачив. Тоді ніхто б не говорив про ядерну зброю. Тоді би всі взнали, що це самогубство цілого світу, і зрозуміли б , що ми повинні знищити ядерну зброю».

     Для всіх причетних до трагедії  Чорнобиля, час розділився на дві частини: до 26  квітня 1986 року і після.

     Із розповіді очевидиці  Анелії  Перковської «Це дуже нагадало війну. І в на до цих пір залишилося роздвоєння : до війни і після війни».

        І як грім серед ясного неба звалився на нас Чорнобиль, тому що суспільство було за гіпнотизоване  «ядерними» академіками? Чорнобильська трагедія оголила болючі запитання , які давно уже існували в нашому суспільстві, щільно ховалися за пустими гаслами і реченнями в роки адміністративно-командної системи.

        Шість портретів у чорних рамках, шестеро гарних молодих хлопців дивляться на нас зі стіни пожежної частини Чорнобиля, і здається, що їх погляди скорботні, що застигла в них і гіркота, і німе запитання: як могло таке трапитися? В теперішній час нам це здається. А в ту квітневу ніч, у хаосі і тривозі пожежі не було в їхніх поглядах скорботи і вини. Їм було не до цього.      

        Вони працювали, вони спасали атомну станцію, спасали Прип’ять і Чорнобиль, Київ, і всіх нас.

        Хто вони, ці хлопці, які відійшли у безсмертя, подарувавши нам життя? герої Радянського Союзу, лейтенанти : Володимир Правик і Віктор Кібенок, сержанти Микола Ващук, Василь Ігнатенко, Микола Титанюк, Володимир Тищура.

      А ось, що розповів капітан Микола Акімов, який теж приймав участь у ліквідації аварії: «Не буду брехати: коли дозиметри почали відлік, появився страх. Але тим не менш ніхто із солдатів, які знаходилися на станції, не подав ознак страху, всі виконували це завдання мужньо, з високою професійною майстерністю. Боягузів серед нас не було».

      Евакуація… це правда , що проведена вона була організовано і чітко. Це правда,  що мужність і стійкість проявила більшість евакуйованих? Все це так.

     Потрібні були сутки , щоб прийняти само собою рішення про евакуацію із Прип’яті. Евакуація Чорнобиля і сіл району була відтягнута іще більше на довгий строк – 8 днів. До 2 травня ніхто із вищого керівництва не був на місці аварії. Чому ж люди, які були при владі, з великими привілеями , і ще більшою моральною відповідальністю, звикли у ювілейні дні бути на виду, - чому ж вони не змогли розділити зі своїм народом його горе і біду, чому для них декілька кілометрів які відділяють Київ від Чорнобиля? Звідки така моральна черствість по відношенню до своїх земляків?»

     Прип’ятські лікарі, керівники медичної санітарної частини, знали про важку радіаційну обстановку, але не вимовили жодного слова, вичікували вказівок  зверху. Вони боялися втратити свою вигідну посаду «заглушили в їх душах вірність клятві Гіппократа - клятві, яка для лікарів є моральним законом».

      А в той же час люди з різних куточків країн світу, для яких мірило вчинків є суспільна мораль, совість, поспішали простягнути руку допомоги.    28 червня 1986 року в Бориспільському аеропорті під Києвом приземлився  білий «Боїнг – 727» з Армандом Хаммером. Тим самим американським бізнесменом, який в роки революції і нової економічної політики допомагав розвиватися молодій Радянській республіці, який зустрічався з Леніним, і до цих пір залишається товаришем нашої країни. Разом з Хаммером прилетів Роберт Гейл, відомий американський спеціаліст в галузі пересадки кісткового мозку, професор Каліфорнійського університету, керівник клініки Секретар Міжнародної організації з пересадки кісткового мозку.

    В інтерв’ю з професором Гейлом прозвучало запитання; « Яким почуттям ви керувалися, коли вирішили поїхати у радянський Союз?» На що була дана відповідь «Перш за все я лікар, я знаю можливості наслідків такої аварії. Тому, я вирішив запропонувати свою допомогу. Мене , як представника медичної професії, політичні розбіжності не стосуються. Наш обов’язок –рятувати людей, допомагати їм». Що це , як не як урок милосердя, професійна гідність?

       В ті дні, коли продовжувались роботи по ліквідації наслідків аварії, коли тисячі людей не жаліючи свого здоров’я, ні сил, з’явилося антигуманне зловісне розпорядження Третього головного управління Міністерства охорони здоров’я СРСР від 27 червня 1986 року, уривки якого наводить у статті «В зоні  особливого жорстокого обману» народний депутат СРСР  А.Ярошинська:

«…4. Засекретити відомості про аварію…,

      8.  Засекретити відомості про результати лікування…,

      9. Засекретити відомості про ступінь радіоактивного враження персоналу    Який брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Начальник третього головного управління Міністерства здоров’я СРСР Шульженко».

     А високі посадовці з перших днів після аварії брехали суспільству, занижували ступінь радіації біля станції, сумарний викид радіонуклідів з реактора був незначний, а на справді із гирла реактора було викинуто біля 1020 тон пального. На прес-конференції у Москві високі чиновники занизили.

      Рівень радіації у районі  аварійного блоку на 6 порядків, тобто  у мільйон (!) разів.      Наслідки цієї брехні – знайшли своє відображення    аварії у прилеглих районах України і Білорусії, мешканці яких залишилися в зоні протягом 4 років піддавалися і все ще піддаються смертельній небезпеці.

        Виступаючи на другому з’їзді народних депутатів СРСР Ю.Щербак показав присутнім в залі засідань і мільйонам телеглядачів фотографії   лошака-мутанта з вісьма ногами-страшного «урода» Чорнобильської аварії у Житомирській області.
     Ось ціна нехлюйства, чиновників, їх моральної нечистоплотності!

 Ми довічно будемо вдячні усім тим, хто, ризикуючи свої здоров'ям і життям, брав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, відроджував і продовжує відроджувати до нового життя обпалену радіацією землю. Про Чорну-біль написано чимало статей, віршів, п'єс, окремих книг, проведено радіо і телепередач, які висвітлюють всенародне лихо.

                    

   Пропонуємо вашій увазі художню літературу, яка є в нашій бібліотеці про Чорнобильську трагедію:

  Андржеєвський  Анатолій. Чорнобильський пес Аксель /Анатолій Андржеєвський. - К. : Гамазин, 2019. - 92 с.

   Вірина Л.  Тієї вогняної ночі : Чорнобильська оповідь/Лідія Вірина. – К.:Видавництво ЦК ЛКСМУ, 1989. – 192 с.:іл.

  Гуцало Є. Діти Чорнобиля  /Євген Гуцало. – К.:Соняшник, 1995. – 104 с.

      Даєн Л.  Чорнобиль – трава гірка [Текст] : Документальна повість/Леонід Даєн. – К. : Веселка, 1988. – 176 с., іл.

    Щербак Ю.   Чернобиль:Документальна повість /Юрий Щербак. – К . : Дніпро, 1989.  223  с.


                      

підготувала Бронтерюк М.В.


Реактори не вибухають. Коротка історія Чорнобильської катастрофи (огляд книги)

         Чорнобиль як місто, як атомна електростанція, як Зона відчуження, як трагедія і як символ. Ця книжка виникла, щоб пояснити катастрофу людям, які народилися після неї. Аби «Чорнобиль» був не просто словом, за яким упізнають Україну, а усвідомленим історичним досвідом. Він тут показаний в кількох вимірах: технічному, емоційному, природничому, політичному. 

      Оформлення книги допомагає, з одного боку, зануритися в ту епоху, її атмосферу й безпосередньо в події, що трапилися у квітні 1986 року, з іншого - краще зрозуміти, як відбуваються ядерні реакції, як працюють ті чи інші задіяні пристрої, як влаштовані процеси на електростанції, яку техніку використовували під час ліквідації трагедії тощо.

ЗАМІСТЬ ВСТУПУ:

         Тієї п’ятниці, 25 квітня, було тепло і сонячно. Легенький вітер гойдав  голівки квітів на клумбах і молоде листя на деревах. Діти йшли хто в садок, хто до школи, хто до профтехучилища. Батьки  поспішали на роботу. Бабусі планували сходити в магазин, обмінятися новинами в черзі  або на лавочці перед під’їздом. Дідусі продумували чергові ходи в боях на вуличних шахівницях. Коти вилизували бляшанки з-під кільки чи шкірочки ліверної ковбаси. Собаки мали свої звичні собачі справи: ганяли котів, поливали кущики і ліхтарні стовпи, чекали вдома на нестерпно метушливих господарів.

       Субота, 26 квітня. Із ранковим раєм, школою (ну, було шестиденне навчання), прибирання осель, планами вибратися на природу, на дачу або в село– весна ж, чудова погода, роботи коло землі повно. Звичайна  собі субота. Тільки, кажуть, птахів тоді не було чути. Комахи кудись поділись. І дим, кажуть, над станцією вився. діти з дахів бачили.

          Потім - вертоліт  у небі. Цікаво, з чого б то? Перестали їздити автобуси  й електрички.  Таки димить станція. Може листя старе спалюють? Тоді часто влаштовували суботники: працювали гуртом на користь держави, безоплатно і без можливості відмовитися.

             А потім люди у респіраторах і з дозиметрами  наче  вишукували  щось у траві. Поливальні машини розповзлися містом. БТР прокотився вулицею. Міліцейські патрулі всюди, та ніхто нічого не пояснює. Радіо мовчить. Обірвався міжміський телефонний зв'язок . Карети «швидкої» гасають туди-сюди. Біля лікарні натовп.

            Що сталося? аварія на станції? Як бути далі? На всі запитання одна відповідь: «Ідіть додому».  І майже  пошепки: «Позачиняйте квартирки».

             У країні під назвою Союз Радянських  Соціалістичних Республік люди літали  в космос, за три роки виконували п’ятирічні плани, мали передову медицину, будували найкрасивіші міста і найбезпечніші атомні електростанції ( чи принаймі їх змушували так думати). Вірили в силу науки і в те, що вони-вінець природи. І що немає нічого страшнішого за війну. Привчили себе до думки, що держава, якій вони віддають стільки часу й сил, неодмінно про них подбає. Хоч якось. Тому, коли 27 квітня прип'ятчан зірвали з рідного міста й вивозили кудиінде з валізками найнеобхідніших речей або й тільки з термосом чаю та пакунком канапок у руках, вони вірили, що це не надовго. Залишали котоиків і собак, нечутних птахів і метеликів. Сідали в автобус звичайними собюі людьми, а  виходили чорнобильцями. Свідками катастрофи, про яку спершу не можна було говорити і якій згодом присвоїли сьомий, найвищи й рівень складності за Міжнародною шкалою ядерних подій.

     Відгук користувачки  дитячої бібліотеки про прочитану книгу:

      Про Чорнобиль я чула від своїх батьків і під  час відзначення трагедії щорічно нашою школою. Але, коли мені потрапила до рук книга  Міхаліцина К. Реактори не вибухають, то я довідалася більше про трагедію минулого століття, 26 квітня 1986 року. Уявляла собі події того дня і  в уяві помандрувала до Чорнобиля, щоб розділити їх біль... Довідалася про тварин-мешканців , які повернулися у зону відчудження яких вполювала фото-пастка. Рекомендую всім друзям і користувачам дитячої бібліотеки прочитати  Коротку історію  Чорнобильської катастрофи.

Учениця 6-А класу Рахівської ЗЗСО №1 Александрова Ольга

вівторок, 6 квітня 2021 р.

Всеукраїнський конкурс дитячої творчості «Книгу творять діти»

 

                                                                ПОЛОЖЕННЯ

1. Загальні положення.

1.1. Це положення визначає основну мету, порядок та особливості проведення

Всеукраїнського конкурсу дитячої творчості «Книгу творять діти» (далі -

Конкурс).

1.2. Конкурс проводиться за підтримки Міністерства культури та інформаційної

політики, Державного комітету телебачення і радіомовлення України,

Українського інституту книги, Української асоціації видавців і

книгорозповсюджувачів, Громадської організації «Розвиток українського

народу».

1.3. Організаторами Конкурсу виступають: Видавничий дім «АртЕк», ДП

«Видавництво «МИСТЕЦТВО», Національна бібліотека України для дітей,

Національне видавництво дитячої літератури «Веселка», Видавництво

«ПЕРУН», ТОВ «BOD Ukraine».

1.4. Організатор формує Організаційний комітет Конкурсу (далі - Оргкомітет).

1.5. Оргкомітет забезпечує:

- рівні умови для всіх учасників Конкурсу;

- інформаційне висвітлення проведення Конкурсу;

- недопущення розголосу результатів Конкурсу раніше дати їх офіційного

оголошення;

- публікацію творів учасників в збірці книжок «Казкові історії маленьких

мрійників» (розміщення – в алфавітному порядку за прізвищем автора).

1.6. Функції Оргкомітету:

- загальне керівництво організацією та проведенням Конкурсу;

- проведення конкурсних заходів;

- організація нагородження переможців, лауреатів та учасників конкурсу;

- організація видання книг з творами учасників та забезпечення можливості

замовлення (придбання) книг для всіх учасників;

- висвітлення перебігу Конкурсу та його результатів в інтернеті та ЗМІ.

1.7. Організатор формує компетентну Конкурсну комісію, яка виконує функцію

Журі Конкурсу. Журі Конкурсу затверджується Оргкомітетом.

1.8. Конкурс проводиться в рамках І Київського Міжнародного Книжкового Арт

Фестивалю «Kyiv Book Art Fest»

2. Мета та задачі конкурсу.

2.1. Мета Конкурсу:

- відкриття та розвиток юних талантів;

- популяризація книги та читання українською мовою.

2.2. Задачі Конкурсу:

- привернення уваги громадськості та органів влади до підтримки дитячої

творчості;

- створення передумов для креативного спілкування дітей з батьками,

вихователями, бібліотекарами, вчителями в процесі творення власної казкової

історії та малюнків до неї;

- втілення мрій та фантазій юних творців;

- розвиток творчих навичок дітей, організація змістовного дозвілля;

- створення умов для самореалізації і розвитку творчого потенціалу дітей;

- ознайомлення юних творців з професіями: автора(письменника), видавця,

дизайнера, художника, друкаря, палітурника тощо;

- ознайомлення дітей з процесом створення книги.

3. Умови проведення конкурсу.

3.1. До участі в Конкурсі приймаються такі твори: казкові історії та оповідання,

ілюстрації до них, написані та створені дітьми.

3.2. В Конкурсі беруть участь діти старшого дошкільного та молодшого

шкільного віку (6 -10 років).

3.3. Один учасник може надіслати не більше однієї конкурсної роботи.

3.4. Надсилаючи твори та ілюстрації на конкурс, учасник тим самим дає згоду

на передачу організатору конкурсу майнових та авторських прав на публікацію

цих творів та ілюстрацій протягом одного року від дня їх подачі на конкурс.

3.5. Оргкомітет Конкурсу залишає за собою право не опрацьовувати роботи, що

не відповідають вимогам законодавства України або несуть в собі сюжети та

малюнки, не рекомендовані для дітей. Роботи не редагуються і не

рецензуються.

3.6. Журі конкурсу вивчає конкурсні роботи, аналізує та оцінює їх за 12-

бальною системою згідно критеріїв:

- сюжетна лінія;

- розкриття теми;

- ідентичність автора;

- відповідність нормам української мови;

- художнє оформлення.

4. Вимоги до конкурсних робіт.

4.1. Конкурсна робота повинна бути авторською.

4.2. На конкурс приймаються твори - казкові історії та оповідання, написані

українською мовою одним автором, набрані в електронному вигляді та 1-3

ілюстрації до них.

4.3. Тематика робіт загальна на вибір автора.

4.4. Твори, які матимуть синтаксичні або граматичні помилки, будуть

опубліковані з виправленням цих помилок. Помилки впливатимуть на оцінку

Журі.

4.5. Технічні вимоги до подання конкурсних робіт:

- текст надсилається в текстовому редакторі Мicrosoft Offise Word, шрифт Arial,

Times New Roman , 12-14 кегль, 1,5 інтервал, обсяг тексту - до 2500 знаків*;

- учасники-автори зазначають свої дані (ПІБ, вік, домашню адресу, контактний

телефон) на останній сторінці конкурсної роботи;

- малюнки до робіт приймаються в сканованому вигляді в форматі .jpg, .pdf

поліграфічної якості;

- фотографія автора (кольорова розміром 100х150мм, в електронному варіанті -

не менше 500 kb, в форматі jpg). Надсилаючи фотографію дитини-автора

учасник підтверджує згоду батьків чи опікунів дитини на використання фото

для розміщення в змісті книги та на стенді авторів.

*за відсутності технічних умов для подання роботи учасника в електронному

вигляді, конкурсну роботу відповідного обсягу можна відіслати у вигляді

рукопису (розбірливим почерком) та окремо малюнки-ілюстрації.

4.6. Роботи в електронному вигляді надсилаються на електронну пошту:

konkurs.book@ukr.net

*рукописи та ілюстрації до них надсилаються Укрпоштою за рахунок

відправника на адресу: 04050, Київ, вул. Юрія Іллєнка, 63, ТОВ «Видавничий

дім «Артек» (КОНКУРС).

4.7. Роботи на Конкурс можна подавати до 30.05.2021року включно.

5. Статуси авторів.

5.1. «Учасники» - всі автори, хто надіслав роботи на конкурс, пройшов

технічний відбір і був допущений до Конкурсу. Всі учасники отримують Диплом

Учасника.

5.2. «Лауреати» - сто авторів, чиї роботи були оцінені Журі та визнані

кращими. Всі Лауреати отримують Диплом лауреата.

5.3. «Переможці» - дев’ять авторів (по 3 в кожній номінації), чиї роботи були

оцінені Журі та визнані кращими в номінаціях: «Казкова історія»,

«Фантазія», «Ілюстрація» тощо. Переможці отримують Диплом переможця

та подарунки.

6. Заключні положення.

6.1. Журі опрацьовує конкурсні роботи і визначає переможців та лауреатів

Конкурсу. Підсумки конкурсу після опрацювання будуть оприлюднені на

онлайн-платформах організаторів. Конкурсанти отримають повідомлення про

результати Конкурсу на Електронну пошту.

6.2. Нагородження переможців та лауреатів Конкурсу відбудеться під час

проведення І Київського Міжнародного Книжкового Арт Фестивалю «Kyiv Book

Art Fest» 27-29.08.2021року.

6.3. Твори переможців та лауреатів, а також всіх інших учасників Конкурсу

будуть надруковані в збірці «Казкові історії маленьких мрійників».

6.4. Організатори можуть змінювати терміни проведення конкурсу та заходів,

пов’язаних з його проведенням.

Контакти оргкомітету: Україна, 04050, Київ, вул. Юрія Іллєнка, 63, 2 поверх.

097 252 23 15, 067 440 11 37

Голова оргкомітету – Надія Поночовна

mail: konkurs.book@ukr.net

web: https://bod.in.ua , https://book-on-demand.com.ua ,

https://chl.kiev.ua/

Сторінка конкурсу на Facebook: https://www.facebook.com/pg/konkursbook/

Сторінка конкурсу в Instagram: Instagram.com/knyhu_tvoryat_dity/