четвер, 13 травня 2021 р.

«Веселкові барви дитячих фантазій» Конкурс малюнків


       Напередодні вшанування Дня Матері було проведено засідання гуртка «Цікава майстерня». Де,бібліотекар коротко ознайомила дітей з історією свята.

        День Матері відзначається у травні, бо це є місяць Пречистої Діви Марії. У травні, коли природа-мати одягає  землю у пишне, зелене вбрання, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері. В цього свята давня і цікава історія. Пов'язана вона з долею американки Анни Джервіс.  

      Дівчинка рано втратила найдорожчу у світі  людину - МАМУ. На її клопотання 1914 року Конгрес США встановив  новедержавне свято - День Матері. 

    1929-го року з ініціативи Союзу українок  започатковано цей  урочистий день на Галичині. Відтоді у другу неділю травня День Матері відзначається дуже широко. 

   Це   свято відрізняється  від Міжнародного жіночого дня 8 Березня, коли привітання приймають усі представниці жіночої статі, незалежно від того, чи є вони мамами.

  Учасники гуртка своїми силами намалювали малюнки до Дня матері і подарували їх для бібліотеки.А, бібліотекарем для матерів були подаровані грамоти з привітанням .







Бібліотекарка читальної зали дитячої бібліотеки   Марія Леспух

субота, 8 травня 2021 р.

«Величаємо тебе, мамо!» Година поезії

                                               

«Величаємо тебе, мамо!» 

Таких, як ти, немає більше в світі,

Ти лиш одна, матусенько, така,

Завжди весела , щира і привітна,

Красива, людна, молода й струнка.

Так залишайся, мила, ось такою,

Нехай роки кудись собі біжать,

Ти не залеж від них, будь молодою,

Вмій кожен день щасливо зустрічати!

З Днем матері, любі, ми Вас вітаємо,

Та щиро подякуємо мамам за все,

За ніжність, турботу, кохання безкрає,

За серце велике і золоте.

       Одне з найбільш душевних свят-день матері. Воно вже стоїть на порозі, а це означає, що сьогодні є у нас добрий привід привітати матусь зі святом, висловити їм свою прихильність, вдячність та повагу за недоспані ночі та велике серце.

      Наші любі й милі – ви найкращі у світі. Ви, ніби зорі та сонце, що освітлюють шлях дітей. неньки, для Вас ми просимо в долі міцного  здоров’я, нехай стелиться ніжна, щаслива доріжка, на якій Ви не зустрінете біди, грози, хай лише від радощів з’являються на прекрасних очах сльози. Нехай дні квітнуть яскравим світлом. Нехай щедра українська природа дарує міцне здоров’я на многії літа, а журба обминає дім, щоб Ваші невтомні руки ще довго обіймали нас своїми теплими руками. Бажаємо рідненькі, аби Ваша молодість ще довго квітла. Достатком хай оселя буде повна, нехай скликає онуків та дітей і до ста літ, щоб наші матері зустрічали на порозі гостей.

Низький уклін Вам, рідні матусі!

Здоров’я міцного з роси і води,

Нехай Ваші ніжні і лагідні руки

Тепло і любов нам дарують завжди!

Матусі, бабусі, усі матері!

Живіть довго на цім світі,

І будемо всі ми любов’ю зігріті.

Лагідна, рідненька, добра і проста,

Наша дорогенька, наша золота!

Спасибі матусю, що Ви нас навчили,

Спасибі рідненька, що життя дарували!

Хай серце ще довго в грудях палає,

А руки, мов крила, дітей пригортають.

Здоров’я міцного зичимо щиро,

Ласки від Бога, від дітей – тепла 

На многії  щасливії  літа.

    Поклонимося ненькам за їх ласку, за руки працьовиті, що ніколи спокою не знають, за підтримку.

Мама! Найдорожче слово в світі,

Де б не був ти, що б не робив,

Назавжди  вона твій шлях освітить

Ніжним серцем відданим тобі.

І сняться часто зорі голубі,

І мама на порозі біля хати.

За все, що маю, мамо, дякую тобі!

За все, що маю, і що буду мати!

   Мамо, ненько, матусю! Хай збудеться все, про що ти мрієш, хай   стежка яку ти в житті і нам прокладаєш! В цей урочистий  травневий день ми, твої діти, просимо ще й вибачення за всі наші витівки.

   Нехай твоє життя цвіте рясно, а здоров’я міцне залишається твоїм вірним супутником.

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами:

Від мами-літери й слово,

І зроблена разом обнова.

Якщо говорити між нами,

То все починається з мами.

                          Зі святом Вас, милі, ніжні. Живіть довго і щасливо!


Бібліотекар філії М.В.Бронтерюк

пʼятниця, 7 травня 2021 р.

Година історії "Ніколи знову"


Ніхто не забутий,

на попіл ніхто не згорів:

Солдатські портрети

 на вишитих крилах пливуть.

І доки є пам'ять людей,

І живуть матері,

Доти й сини,

що спіткнулись об кулі, живуть…

       Все далі й далі відходять у минуле роки Великої Вітчизняної війни , але ніколи не згасне пам'ять про всіх тих, хто, не задумуючись віддав своє життя захищаючи свій отчий край. На світанку 22 червня 1941 року всі по-справжньому збагнули значення чорного слова «війна». Впали перші фашистські бомби на мирні оселі. Чорні крила війни  закрили чисте небо. Котилася війна рідною землею, залишаючи пожарища. Страшною й кривавою була вона, найжорстокішою в усій історії людства. Втягнувши у свій кривавий вир майже всі народи світу, вона принесла на нашу землю нечувані руїни, знищила неоціненні скарби, які людство нагромадило впродовж тисячоліть, дощенту зруйнувала сотні тисяч міст і шкіл і коштувала людству понад п’ятдесят мільйонів жертв-воїнів, жінок, старих і дітей. 

     Немає такого міста чи села, такого поля чи гаю, де б у жорстокій боротьбі не пролилася кров воїнів, де б не проявився їхня могутність і відвага, адже кожен знав : він-не загарбник, він захисник. Війна залишила за собою жахливі сліди. 1418 днів і ночей йшли відважні воїни дорогами війни не оглядаючись назад. А за плечима залишалися перетворені в руїни  тисячі міст і сіл. Йшли, не шкодуючи себе, щоб перемогти.

     Яку потрібно мати мужність, силу волі й сміливість, щоб закрити своїм тілом ворожу амбразуру, знаючи, що ти врятуєш життя однополчан? Чи вибухнути разом із літаком на фашистських складах, щоб їхні танки, літаки, боєприпаси не досягли нашої території. Чи мати мужність , як юні герої, ще зовсім діти , не видати під жорстокими тортурами гітлерівців інформацію про товаришів, закрити своїми грудьми бійця, шпигувати, добуваючи корисні відомості, рятувати й переховувати поранених, підривати залізниці, розклеювати листівки, не боячись гніву німців. 

       Особливо вражає сила почуттів, мужність солдатських вдів. Хочеться попросити ще раз вибачення за посивіле за одну ніч волосся, за виплакані очі. Якби вітром зірвало вдовині хустки з голів матерів і дружин, закрили б вони небо чорними скорботними птахами. Паморозь лягла на їхні скроні, роки поорали зморшками обличчя, але душі залишилися молодими. І вони свято бережуть у серцях пам'ять про чоловіків, синів і дочок.

   Але є один день, який ніколи не буде стертий із пам'яті нашого народу. Це 9 травня 1945 року – дата, яка проголосила визволення нашої рідної землі від фашистських загарбників і перемогу людства над злом війни. Сьогодні відзначаємо 76 річницю відтоді, коли над Україною знову зійшло сонце миру. За цим коротким і страшним словом-згарища, запеклі бої, зруйновані міста і села, зриті бомбами квітучі сади і поля, сльози матерів і дітей. наша країна втратила у цьому пеклі війни кожного другого свого громадянина….

           Імена всіх полеглих воїнів, які загинули в боротьбі за визволення нашої Батьківщини, навіки занесені в списки «Книга пам'яті». Давайте схилимо голови перед тими, хто   віддав своє життя, відійшовши в безсмертя. Вічна їм слава.

         Рани війни болять у нас всіх. І сьогодні ще лунають постріли і вибухи. Скільки життів покладено в Афганістані, Придністров’ї, Чечні, Югославії…  І хочеться звернутися до людей такими словами:

Убийте війну,

Проклянете війну, люди Землі!

      Що було б, якби нас повернути в ті грізні роки? Я не знаю… Але щиро вірю, що ми зробили б усе щоб зберегти найдорожче-мир, людяність і національну гідність. Але наше покоління і майбутнє теж будуть старатися робити все, щоб ніколи не повторилося жахіття війни минулого сторіччя.